Чи маємо ми заслужити любов своїх батьків?

Нарцисичні батьки, або те, що ми не маємо тримати в собі

Чи багато з нас задумувались, що його сім’я не просто сувора, а проблема набагато глибша і болючіша? Чи часто ви задумувались, чому я завжди поганий/погана? Чому я не заслуговую на любов? ЩО зробити, щоб колись почути від батьків, що вони мене люблять?

Якщо це так, то скоріш за все ви виросли у нарцисичних батьків, а саме у нарцисичної матері, і це тягне за собою купу проблем.

Ознаки нарцисичної матері:

  1. Вона використовує любов як нагороду та покарання.
  2. Вона завжди все тримає під контролем.
  3. Вона завжди переводить розмову на себе.
  4. Вона завжди дуже піклується про те, що про неї думають оточуючі.
  5. Вона вважає, що світ крутиться довкола неї.
  6. Вона постійно ображається.
  7. Вона змагається зі своїми дітьми.
  8. Вона відноситься до інших як до слуг.
  9. Вона постійно шукає недоліки в своїх дітях та порівнює їх з іншими “ідеальними” дітьми.
  10.  Її діти живуть в емоційній пустелі.
  11.  Їй не вистачає емпатії.
  12.  Насправді у неї низька самооцінка

Діти нарцисичних батьків не знають, що таке безкорисна любов, вони не чули від своїх батьків, що ті їх люблять просто так, ні за що, що цю любов не потрібно заслуговувати протягом усього життя. “Я люблю тебе лише за те, що ти є”, – міф, якась далека і нереальна мрія. Насправді, ми не можемо засуджувати наших матерів за те, що вони такі, бо це лише означає, що їх виростили інші матері-нарциси, або ж так склалось життя, тут не має ні їхньої, ні вашої провини. На жаль, ми ніколи не дочекаємось цієї любові і як би ми не пояснювали, як би не намагались донести, що не так – не вийде. Вона не дасть нам цього, як би ми не хотіли. Чому? Бо це те ж саме, що і просити людину, яка не має рук, вас обійняти – вона просто не здатна на це.  

Дітям, які виросли з нарцисичною матір’ю, занадто добре відома ситуація, коли в тебе немає права розповісти комусь про проблеми у сім’ї, бо це злочин, і з дому сварок не виносять. Батьки запевняють, буцімто вони твої найкращі друзі, ти маєш таким ділитись лише з ними, але зрештою ти не отримуєш від них ні підтримки, ні співчуття, ба навіть не відчуваєш себе захищеним. І що далі? Дитина, яка загнана в безперервне коло контролю свої батьків та неможливості поділитись з кимось, хто її підтримає, лише страждає і росте з пригніченим “Я”.

На жаль, ви ніколи не зможете вгодити своїм батькам “до кінця”. Самі задумайтесь, чого їм не вистачає, щоб любити вас? Хороших оцінок, чи може ви виглядаєте не так? Можливо, їм не підходять ваші плани на майбутнє, чи не подобається ваш хлопець/дівчина? Якщо задуматись, то це все звучить як маячня, але ще й як дуже зручний механізм, щоб вами маніпулювати. 

Нарцисична мати – досить холодна та скупа на прояви емоцій жінка. Вона особливо майстерна в проявах “нелюбові”, використовуючи її як покарання. І це відображається в нас, коли ми потім, вже у дорослому житті, шукаємо любов та докази любові у наших партнерів, маніпулюючи ними, постійно, хоч і в жарт, питаючи “ой, а я тобі взагалі потрібна?” або ж кажучи “та я піду і ти навіть не помітиш”. При відсутності роботи з такою дитячою травмою, ми ростемо такими ж нарцисичними жінками/батьками, які так само, як і нас, колись травмують своїх дітей.

Найгірше, що ми, як діти та майбутні батьки або ж просто партнери, можемо зробити для себе у цій ситуації – задавити негатив, болючі спогади та емоції.

Про це не те що варто, про це потрібно говорити.

Звичайно, бажано з психологом, але за відсутності такої можливості, хоча би почитати книгу чи ознайомитись з відео на ютубі. Це серйозна проблема, яка тягне за собою цілий шквал ваших психологічних проблем, ступорів та може нашкодити не тільки вам, а і оточуючим.

Порада від авторки:

1. Посилання на канал, де багато цікавої інформації про психологію, стосунки з батьками, харчування тощо.
2. Посилання на відео, де висвітлено особисту історію стосунків з нарцисичною мамою
3. Посилання на першу частину однієї з найкращих озвучених книжок про дівчат, які виросли з такими мамами. («Достаточно хорошая» Кэрил МакБрайд)

Більшість людей після того як проходять терапію з психологом, або мінімізують спілкування з батьками, або ж взагалі його припиняють, бо це несе за собою лише деструктив. Багато хто зі старшого покоління дуже негативно відгукується про психологів, обгрунтовуючи це фразою про те, що “от в наш час і психологів не було, а виросли всі здоровими”.

А хто сказав вам, що здоровими?

Авторка: Сосницька Лілія

Залишити коментар

Місія журналу ПРОСТІР як платформи – актуалізувати історію для молодих містян, допомогти знайти себе в безкінечних історіях про «було», зрозуміти де ми «є» і куди нам потрібно рухатись (що «буде»). Наш журнал є відправною точкою для розвитку культурного життя Костянтинівки і будує довіру між поколіннями, інституціями, світами.
Підпишись на Простір
Хочете читати нові статті першими? Підписуйся на розслику!