ПРО ЛЮБОВ ДО СЕБЕ

Полюби себе і тебе полюблять інші?

“Полюби себе і інші полюблять тебе”. Мабуть, ви не раз чули цю фразу, і скоріше за все вона вже вас дратує. Давайте розберемося, що ж таке любов до себе?

Любити себе  – повага до своїх бажань.

Почнемо з того, що кожен по-своєму розуміє це поняття. Якщо подивитись на старше покоління, можна помітити, що багато хто з них давно забув про себе. Вони звикли жити нехтуючи своїми власними інтересами, а полюбити себе для них порівняно з егоїзмом.  Треба розуміти різницю. Егоїсти говорять тільки про себе та свої проблеми. Вони не здатні вислухати історію співрозмовника, натомість перебивають його, бо ж їх історія важливіша! Це люди, в поведінці яких переважають корисливі особисті інтереси. Вони тільки потребують, не віддаючи нічого взамін. Егоїст ніколи не поцікавиться як пройшов ваш день і як у вас справи, і все, що ви не скажете буде «не так», бо він знає краще. Нажаль, це духовно бідні та невпевнені в собі особи, які ховають це за стіною ««я краще всіх».

Людина, яка любить себе —любить інших. Вона без вагань зробить комплімент, вислухає, висловить думку тоді, коли ії про це попросять. Вона відкрита, щира, готова допомогти, АЛЕ і про себе не забуде. 

Якщо комусь зі старших порекомендувати приділити собі увагу, поїхати кудись відпочити, то у відповідь можна почути щось типу : “А як це я без своїх дітей кудись відпочивати поїду?”. У таких людей рівень самооцінки низький. Найцікавіше те, що вони цього навіть не помічають.

Тобто, треба зрозуміти, що немає нічого поганого в тому, щоб ставити свої інтереси на перше місце. Слід навчитися поважати свій вибір, свої бажання. Варто зауважити, що той, хто по-справжньому  поважає себе, не буде робити щось наперекіp власним  інтересам. Він буде керуватись принципом «добре, а що це мені дасть?».

Любити себе – це самоповага

Що означає поважати себе? 

Взагалі, повага – це почуття, що виникає тоді, коли ми помічаємо в іншій людині те, що самі вважаємо важливим і значущим, до чого самі прагнемо. Тож, самоповага — все те ж саме, тільки спрямоване на своє «Я». Я поважаю себе за те, що якісь мої дії та вчинки відповідають моїм уявленням про те, що є цінним.

Поважаючи іншу людину, я не ображаю її, поводжуся з нею як з цінністю. Це стосується і самого себе. Почуття власної гідності ґрунтується саме на цій базовій самоповазі. 

Якщо ви кожен день ходите на роботу, яку ненавидите, перебуваєте в токсичних стосунках , які руйнують ваше життя, то сміло можна сказати, що ви себе не поважаєте. Ви ще не звільнились тільки тому, що заробітна плата вам підходить, але подумайте, чи це варто вашого щастя. Звісно це дуже пластичне поняття і все це індивідуально. Але потрібно вміти правильно розставити пріоритети. Ніщо з неба нам не впаде. Треба бути готовими боротися за те, що важливо в житті.

Можна, звісно, переплутати самоповагу і гордість — так багато хто робить. Але гордість визначається в тілі як відчуття, що розпрямляє й розпирає зсередини, а самоповага — як відчуття стійкості, стрижня, твердості. Почуття власної гідності — це здатність цінувати власне існування як таке, бачити в собі те, що сам вважаєш значущим і здатність орієнтуватися на ці цінності. Кажуть : «Стань людиною, з якою ти би хотів познайомитися». Це реально працює, бо  навряд чи ви хочете познайомитися з людиною з низькою соціальною відповідальністю, який себе не поважає.

У людей із зниженою самоповагою складається велика внутрішня дистанція з іншими людьми. Часто вони відчувають захоплення й пристрасть, які швидко змінюються страхами, занепокоєнням, підозрілістю, неодмінною боязню втратити улюблену людину, ревнощами. Ці суперечливі відчуття пояснюють невпевненістю в собі, болісним відчуттям малоцінності.

Хто я ? 

У цьому світі все взаємопов’язано, як в математиці без знань таблиці множення ви не зможете виконувати завдання з шостого класу, так і тут. Запитайте  у себе : «Хто я?», бо як ви можете полюбити незнайомця. Тобто, треба пізнати себе, щоб дійти до бажаного результату. Та пам’ятайте, що перш за все Ви – індивід.

«Я – це мої вчинки». Реальні вчинки не обманюють, як це робить виверткий розум, і вони не такі розпливчасті, як почуття і емоції. Кожен вчинок, кожне реальна дія в реальному світі – це факт, це тверде і абсолютно однозначне вираження сутності людини. Хочете дізнатися себе – вивчайте свої вчинки.

«Я – це моє тіло, моя пам’ять, мій розум» 

Вплив Інтернету на самооцінку 

«До появи Інстаграму я вважала себе гарною і з самооцінкою у мене все було нормально. Коли я вперше зареєструвалась і побачила усіх цих дівчаток, я була в шоці, що такі існують. Та на той момент я просто не розуміла, що це кращий ракурс із тисячі, краща фотографія з сотні зроблених, а про Фотошоп взагалі мовчу».

Також причиною низької самооцінки, в основному серед підлітків, можуть послугувати соціальні мережі. Дуже часто діти дивляться на “ідеальне життя” та “ідеальний зовнішній вигляд” не розуміючи, що прикрити негаразди в Інтернеті легко, багато хто не знаючи “підводних каменів” піддаються цьому, порівнюючи себе з “прекрасною” картинкою. Зрозуміло, що це погано впливає на самооцінку.

Не слід порівнювати себе з кимось або питати у людей чи достатньо ви гарні. Адекватна самокритика – шлях до того щоб полюбити себе. 

Соціальні стандарти, незрозуміло ким вигадані, нав’язують нам моделі не тільки поведінки, але і зовнішнього вигляду.

«Між  учасниками соціальних мереж триває жорстке суперництво. Зрештою, соціальна мережа стає ще одним місцем не для того, щоб жити, а для того, щоб створювати видимість життя.»

Любов до себе – це турбота. 

Справжня любов – це не просто турбота, а турбота радісна, коли дбати хочеться, коли в душі радість від самого процесу турботи. Якщо цього немає – турбота про себе є, а любові до себе немає, є просто самообслуговування. Так, деякі люди про себе начебто дбають: себе умивають, себе розвивають, себе годують, лікують – начебто дбають.  Але подивишся на такого: ні, не схожий він на людину люблячу!  Хтось розумний і здоровий робить начебто для себе все, а люблячим його не назвуть. Йому не вистачає лиш радості, а робиться все механічно. 

«Людина не може почувати себе комфортно без своєї згоди».

Авторка: Арпіне Енгоян.

Залишити коментар

Місія журналу ПРОСТІР як платформи – актуалізувати історію для молодих містян, допомогти знайти себе в безкінечних історіях про «було», зрозуміти де ми «є» і куди нам потрібно рухатись (що «буде»). Наш журнал є відправною точкою для розвитку культурного життя Костянтинівки і будує довіру між поколіннями, інституціями, світами.
Підпишись на Простір
Хочете читати нові статті першими? Підписуйся на розслику!