5 історій про домашнє насилля

"А ззовні такий приємний чоловік"...

В цьому матеріалі ми зібрали для вас 5 анонімних, але реальних історій про те, яким нестерпним буває життя, коли в твоїй родині є тиран. Ми вдячні тим, хто поділився своїм болем з нами і закликаємо не мовчати тих, хто проживає схожий досвід прямо зараз.

1.

В моєї мами рак, і вітчим прямо говорить, що вона на це заслужила…

“Мій вітчим ніколи нас не бив, але принижував часто. Він не мій рідний батько, тому користується цим фактом при кожній сварці.

Взагалі почалось все тоді, коли народився наш наймолодший брат, 8 років назад. Він почав пригнічувати мене в побутових речах, часто кажучи, що я не маю права в цьому будинку ні на що. Під гарячу руку потрапляла мама, бо намагалась за мене заступитися і встала на мій бік.

Зі сторони вітчима мені заборонялось все: гуляти з друзями до вечора, їхати в місто, винятком були лише танці, на які мене відвозили та після заняття відразу забирали. В той же час, рідна донька вітчима, моя молодша сестра, мала змогу робити все, що заборонялось мені (вона молодша за мене на 3 роки).

Він каже, що не довіряє мені, бо я на це не заслуговую. Дуже часто я чую від нього, що я «дура», як і мама. В моєї мами рак, тому хвилюватись їй не можна, бо це ризиковано. Чи спиняло це вітчима хоч раз? Жодного. Більше того, нещодавно він сказав мамі при всій родині, що вона заслужила на свою хворобу й краще б вона померла.

Так, він не бив маму, але його агресія виходила на меблі, на посуд, на побутові речі. В нашому домі побито абсолютно все.

Одного холодного осіннього пізнього вечора вони знову посварились і він вигнав її з будинку. Мамі довелось йти в недобудований сирий будинок і ночувати там. В ту ніч вона перемерзла і потрапила до лікарні. Вітчим навіть не визнав своєї провини.”

2.

Коли батьки розлучались, тато силою змусив маму завагітніти, щоб вона передумала йти від нього, але їй довелося зробити аборт…

“Мої батьки сварились завжди, могли навіть по декілька тижнів не розмовляти одне з одним. Коли вони вирішили розлучитись, батько тиснув на те, що він повіситься чи наковтається таблеток. Одного вечора він повернувся за речами, п’яний і вдарив маму. Мені було 11, коли я сказала йому, що не хочу з ним жити. Тоді батько ніби зійшов з розуму, він дзвонив моїй мамі на роботу та просив її звільнення, він писав всім нашим родичам і друзям. Потім він почав погрожувати, що якщо мама не забере заяву про розлучення, він не дасть нам нормально жити. 

Все своє дитинство я пам’ятаю сльози мами та постійні крики, а сварились вони так, що навіть сусідні будинки чули, і батька ніколи не хвилювало, що я слухаю їх сварки.

Він караулив маму біля роботи, мене біля школи, погрожував через знайомих, налякав навіть бабусю. Найстрашніше те, що ми подавали заяву в поліцію щодо цього всього, але реакції не було і він продовжив. Батько казав, що без нього ми помремо і робив все можливе, щоб ми залишились без грошей.

Коли він був п’яним, я його боялась, бо батько часто принижував мене та матір. Постійно починав сварки та істерики, якщо мама затримувалась після роботи. На день народження мами вкрав гроші, які їй подарували на роботі та всі їх пропив. А коли востаннє йшов з дому, забрав з собою наші з мамою заощадження.

Більш за все я ненавиділа їсти з ним удвох, бо під час обіду чи вечері я могла сидіти за столом годинами, доки не поїм, а не їла я, бо порція була величезною для маленької та худенької мене. Як тільки батько приходив додому нетверезий – я відразу йшла до бабусі, бо розуміла, що в кращому випадку він просто засне і навіть не погодує мене, а в гіршому – вдома знову почнеться сварка.

Найстрашніша для мене історія з життя батьків – це, коли під час розлучення, коли вони ще жили разом, батько спеціально зробив так, щоб мама завагітніла та передумала розлучатись. Але, зважаючи на обставини та фінансові можливості, мамі довелось робити аборт. З батьком вони розлучились і до його смерті ми з ним не спілкувались зовсім, навіть тоді коли я лежала в лікарні.”

3.

Він запихав в мене їжу до тих пір, поки мене не нудило в тарілку…

“Зараз я згадую, як страждала наша родина і жалкую, що в дитинстві просила батьків не розлучатися. Змалечку я боялась криків з кухні, бо це завжди означало щось страшне. Я пам’ятаю фрагмент з дитинства: мені десь 5 років, я заходжу на кухню, бачу сильну бійку між п’яним батьком та злою мамою і падаю на коліна. Починаю плакати та кричати, щоб вони припинили. Тоді мене забрав старший брат до себе в кімнату, а наодинці серйозно спитав, чому я плачу, невже я ще не звикла? Йому було 13.

Зараз в мого брата серйозні психічні порушення, я пов’язую це з тим, що він багато чого пережив у дитинстві, тому зараз це так сильно відображається на його психіці.

Мама дуже довго приховувала синці, які їй залишав батько. Як виявилось, в неї їх було дуже багато, завжди сині руки, бо батько часто її хапав. Не чіпав він тільки обличчя, бо мама ходила на роботу, тому він боявся, що люди щось помітять і «щось не те подумають» про нього. 

В нашому домі були завжди поламані домашні телефони, бо коли починалась сварка, мама дзвонила бабусі, щоб покликати на допомогу, а батько в свою чергу розбивав телефон. Те ж саме пізніше відбувалось і з мобільними, бо найстрашніше для батька було, якщо дізнається хтось поза межами родини.

Я боялась цих сварок постійно, тому я вибігала до під’їзду та стояла там, доки мене не забирали батьки, чи доки не повернеться брат.

Батько все спільне життя забороняв мамі одягати щось вище за коліно, чи з відкритими плечима, а про декольте і мови не йшло. Він постійно звинувачував її у зраді, бо сам колись це зробив і після цього підозрював маму.

Батько виховував ременем, тому інколи я не могла навіть сісти, бо синє буле все. Перепадало мені, якщо гуляла не в дворі, якщо я запізнювалась додому, якщо я погано себе вела. Найчастіше він просто вів мене до кімнати, закривав двері та бив, іноді навіть закривав рота, щоб сусіди не чули мого плачу.

Але я ніколи не забуду, як в дитячому садочку на тихій годині ми з моєю сусідкою по ліжку вирішили поцілуватися. Я навіть не згадаю, як ця ідея спала комусь на думку, але це побачила моя мама, яка працювала вихователькою і розказала батьку. Він, напевно, злякався що в мене пориви до гомосексуальності, але замість того, щоб поговорити зі мною та пояснити щось, він дуже сильно мене побив, закинув до кімнати, закрив двері і сказав, що поки я не вибачусь я не вийду. Я сиділа в кімнаті добу, без їжі, без води, без туалету. Він заборонив мамі мені щось приносити та давати, а вона його слухалась. Потім мені довелось вибачитись, а йому довелось мене випустити.

Мене змушували їсти дорослі порції, незважаючи на мій вік. Батько часто силою пхав в мене їжу, навіть коли я казала, що мене нудить. Він хапав мене за підборіддя, пальцем відкривав рота та запихував великі ложки їжі попри мої сльози. Так було доти, доки мене не знудило прямо в тарілку. Тоді він сказав: «Так, напевно досить» і пішов з кухні.”

4.

Вся підлога була в склі від розбитих сервізів…

“Це було в новорічні свята, коли я була ще маленькою. Я вже лягла спати, аж от почула крики та сварки з кухні, я злякалась і не знала, що робити. Я вибігла з кімнати та побачила батьків, які прийшли з гостей, обоє були нетверезі, почали сваритися, кричати одне на одного. Тоді я нічого не зрозуміла, але потім підслухала з розмови мами та бабусі, що батько виганяв маму з дому, кажучи, що цей будинок його. Потім він схопив штуку, якою вибивають килим та вдарив маму по стегну до синця.

Тоді мама збиралась подавати на розлучення, але бабуся переконала її зберегти родину. Ми три дні жили у бабусі, бо мама боялась повертатися додому. Звісно, батько протверезів та приїхав миритися з квітами та цукерками і, звісно, мама пробачила і пустила його назад.

Через пару років повторилась приблизно така ж ситуація: вони посварилися перед новим роком, але цього разу під гарячу руку потрапив святковий стіл та посуд. Вся підлога на кухні була в склі від розбитих сервізів, а посередині лежала тарілка з новорічним салатом «олів’є». Тоді батько пішов з дому на два дні.”

5.

Я не змогла терпіти батька, який п’є і ображає нас з мамою, тому я пішла з дому і ніколи не пробачу його…

“Я ненавиділа всі сімейні свята та свята взагалі, бо знала, що батько нап’ється, а значить ввечері отримаємо ми з мамою. Мій батько дуже сильно пив, а коли він був п’яним відразу ставав звіром, згадуючи якого мені страшно навіть зараз.

Я пам’ятаю свій 11 день народження, перед яким батько з мамою пішли в гості до своїх друзів. Повернулись вони пізно ввечері, тато був дуже п’яним, а мама засмученою. Найстрашнішим моментом дитинства було, коли батько говорив, щоб я йшла спати, а сам закривав двері в нашу кімнату, бо за зачиненими дверима відбувалось справжнє пекло.

В той вечір він сказав так само. Як тільки двері зачинились я почула як кричить та плаче мама, я вибігла та побачила, як він б’є її головою об дверний відкіс. Мама намагалась комусь подзвонити про допомогу, але він розбив її телефон об стіну.

Посеред ночі він виганяв її з дому, кидав до під’їзду. Я пам’ятаю як вибігла в під’їзд і побачила, як батько волочить маму сходами. Я ніколи не забуду, як вранці він гидко посміхнувся і привітав мене з днем народження. Я йшла прати мамині речі від крові.

Мама багато разів хотіла розлучитися, але щоразу ми, діти, спиняли її. Доки я була малою, батько вміло маніпулював мною та змушував маму миритися, але ніколи не змінював свого ставлення до мене, чи до неї.

Мене батько часто бив підручниками по голові, якщо я не розуміла тему, часто бив просто по спині чи по сідницях. Завжди казав, що я тупа, що в мене нічого не вийде та бив сильніше.

Я боялась п’яного батька як вогню, бо ніколи не було відомо, що буде цього разу: він просто засне, чи буде добрим до всіх, чи як завжди почнеться бійка.

Останнього разу він пообіцяв вбити нас, коли я пригрозила, що викличу поліцію, якщо він зараз же не припинить. Тоді він зайшов до кімнати, де були я, мама і мій молодший брат і сказав, що в нас є 15 хвилин, якщо за цей час не приїде поліція, ми живими не залишимось. Поліція, до речі, в той день приїхала тільки за півтори години, коли нас вже не було вдома. Найобразливіше те, що один з працівників навіть поставив під сумнів наш виклик, бо «ззовні такий приємний чоловік».

Після цього батько закодувався, а незабаром я пішла з дому та повертатися точно не буду, як і не буду пробачати батька.”


Якщо ви страждаєте від домашнього насилля, то ви маєте знати, що про це можна і потрібно говорити, і тим більше – можна отримати реальну допомогу і не лишатися в цій ситуації самотніми. Переходьте за посиланням, тут знаходиться вся необхідна для цього інформація.

Залишити коментар

Місія журналу ПРОСТІР як платформи – актуалізувати історію для молодих містян, допомогти знайти себе в безкінечних історіях про «було», зрозуміти де ми «є» і куди нам потрібно рухатись (що «буде»). Наш журнал є відправною точкою для розвитку культурного життя Костянтинівки і будує довіру між поколіннями, інституціями, світами.
Підпишись на Простір
Хочете читати нові статті першими? Підписуйся на розслику!