Останнім часом в Україні набирає популярності такий вид спорту, як Pole Dance. В Інтернеті можна знайти безліч виступів: від ніжних і легких до сильних і динамічних.
Спортсмен ніби зависає у повітрі проти законів гравітації. Чи уявляєте ви, скількох зусиль коштує ця легкість і витонченість танцю? Та взагалі – як, звідки з’явився Pole Dance?
Цей вид спорту згадується у культурах багатьох цивілізацій. Наприклад, таких, як Стародавній Єгипет, Рим. Починаючи з 12 століття в Індії з’являється Mallakhamb – різновид індійської йоги. Чоловіки тренувалися на дерев’яній вертикальній перекладині, яка віддалено нагадує сучасний пілон. Виконуючи складні трюки, вони гартували не лише своє тіло, але й дух.
Сьогодні є багато відомих спортсменів Pole Dance. Навіть серед чоловіків! І я хочу вас познайомити з одним з них – з Артемом Казимовим.
Багаторазовий чемпіон України з бально-спортивних танців, сучасної хореографії та Pole Art.
Перелік його досягнень вражає:
1 місце на Чемпіонаті Європи 2014 у Чехії
1 місце Містер Pole Dance у Німеччині
1 місце Pole art France 2016 у Франції
1 місце Pole art Festival 2016 у Португалії/
3 місце World Pole art Сhampionship в Італії 2017
2 місце Pole Theatre Hungary 2017 в Угорщині
2 місце Pole theatre Poland у Польщі 2017
3 місце Pole art Spain 2017 в Іспанії
3 місце Pole art Greece 2018 у Греції
3 місце Pole art France 2018 у Франції
Я зустрілась з Артемом та поставила йому декілька питань.
Pole Dance – це дуже складний та іноді травмонебезпечний спорт. Як і чому Ви обрали саме цей напрямок?
Насправді я закохався у Pole Dance саме тому, що він такий непокірний та неслухняний. Ти не можеш щодня приходити на тренування та отримувати завжди гарний результат. Буває так, що все виходить круто та легко, а буває навпаки. Саме це підтримує тебе у тонусі, не дає розслабитися. А щодо трамв, то їх можна отримати просто навіть виходячи з дому, на сходинках.
Розкажіть, будь ласка, про змагання, яке найбільше запам’яталося.
Насамперед, це мій виступ у 2019 році в Ризі. Виступаючи на сцені, я тоді впав з пілона, з висоти приблизно 2 метрів. Дуже пересохли руки через холод, а потім я ще за звичкою пересушив їх магнезією. Та, звичайно, мені запам’ятався виступ на Чемпіонаті Світу в Італіїї, де я отримав бронзу.
Якщо б Ви не позв’язали своє життя зі спортом, ким хотіли б стати?
Я у спорті вже 24 роки та ніколи не замислювався над цим. Колись здавалось, що маю стати стоматологом, я закінчив фармацевтичний університет. Та це вже зовсім інша історія.
Ваші виступи завжди яскраві та емоційні. Виникає враження, що ми бачимо історію з життя. У чому секрет?
Немає ніякого секрету. Це просто мені подобається, а саме – створювати історії з продовженням. У мене в голові завжди купа ідей. Я радий, що маю багато учнів, котрим «роздаю» ідеї для сюжету. Бо інакше мені життя не вистачить все реалізувати. Допомагаю вихованцям ставити номер, а вони потім його достойно демонструють на сцені.
Я Вас попрошу повернутися у той день, коли Ви вперше виступали. Що Ви тоді відчували?
Як у перший раз, так і усі наступні, я думаю «Ось навіщо я сюди приїхав? Я більше не хочу виступати і не буду». Та одразу після виступу вже починаю продумувати новий образ. І так завжди!
Ви часто виступаєте суддею на чемпіонатах. Які головні критерії оцінювання?
Для мене це, перш за все, чистота, подача і до дрібниць продуманий виступ.
Що не вбиває, то робить нас сильнішими. Чи згодні Ви з тим, що невдачі та падіння можуть стати мотивацією?
Звичайно, це ніби метод батога та пряника. Програти для того, щоб підбадьоритися, реально оцінити свої сили і можливості. Як кажуть, не хапати зірок з неба. І виграти для того, щоб відчути, що ти на вірному шляху, що у тебе є сили і талант. Ніколи не зупинятися на досягнутому, а прагнути завжди йти вперед.
Скажіть як тренер, кого важче тренувати – дітей чи дорослих? Що Ви відчуваєте, коли виступають Ваші учні?
Складне питання, на котре я досі не маю відповіді. Я просто люблю тренувати людей, які бажають навчатися та працювати над собою, слухають мої поради та сприймають критику. І вік тут ні до чого.
Кожен раз, коли мої учні виходять на сцену, я дуже сильно хвилююсь. Я намагаюсь максимально підтримати їх у цей момент.
Розкажіть, чи є різниця між чоловічим та жіночим Pole Dance?
Особливої різниці немає, якщо дивитися на спортсменів. Все змішалось. Та і Pole Dance постійно розвивається. Хіба що, чоловіки більш одягнуті та виконують переважно силові трюки.
Дякую. Хочеться запитати ще й про інші види хореографії. З чого починається контемп? Що у ньому найскладніше?
Найскладніше – це вміння передати почуття, емоції та енергію, донести це все до глядача. Звільнитися від думок та просто відчути музику і розчинитись у ній, почути себе і своє тіло…
Під час карантину діє багато обмежень. Зявилось більше вільного часу. Як Ви відпочиваєте, чи, може, у Вас з’явилось нове захоплення?
Більшість часу я тренувався. Пробував нові елементи та трюки. Можна сказати, що я навпаки позбавився іншого хобі, а саме – перестав бути шопоголіком. Також я присвятив час своєму старому захопленню. Це перегляд серіалів сезонами за день.
Ви часто подорожуєте, виступаючи у різних країнах. Яка з них Вас вразила найбільше за інші та чим?
Я прихильник Індії. Вона мене підкорила своєю міфологією, традиціями та поглядами на життя. Індійці дуже привітні, легко йдуть на контакт з новими людьми та завжди посміхаються. А ось під час чемпіонатів мене вразила Португалія. Та моє серце – на Батьківщині. Я повертаюсь сюди з радістю.
Ксенія Кондрашкіна, студентка навчальної програми “DRUZI MEDIA STUDIES”, що здійснюється Вільним простором DRUZI в рамках проекту «Демократичне врядування у Східній Україні» (DG-East), що фінансується Агентством США з Міжнародного розвитку (USAID).
