Будівлі Костянтинівки, які могли б стати архітектурними пам’ятками

Але дотепер ні місто, ні держава не охороняють їх

Костянтинівка, як і більшість міст України – простір архітектурної еклектики. Лівий берег міста забудовувався значно пізніше, ніж протилежний: перші житлові багатоповерхівки, а вже потім і центральний проспект Ломоносова, почали з’являтися у 70х роках ХХ століття. 

Водночас найперші будівлі-представники різних архітектурних стилів в Костянтинівці датуються початком ХХ століття, а це і квартал бельгійської забудови 20х років, і споруди в стилі конструктивізм 30х, незвичайні житлові будинки 60х і безліч інших цікавих архітектурних об’єктів, які представляють собою велику культурну цінність. Але жодна з архітектурно значимих споруд Костянтинівки не захищається законом, адже вони не є зареєстрованими пам’ятками архітектури.

У 1997 році спеціальною комісією з Донбаської державної академії будівництва під керівництвом доцента кафедри «Архітектура» А.В. Вергелеса була проведена науково-дослідницька робота, метою якої було виявлення і обстеження пам’яток архітектури в Костянтинівці. На той час 20 міських будівель різного призначення представляли великий архітектурний інтерес для дослідження. 

На сьогоднішній день 7 з них вже не існують, а 6 перебувають в аварійному стані і можуть зникнути в будь-який момент. 

PROSTIR в партнерстві з Костянтинівським Краєзнавчим музеєм вирішив розібратися, чому ситуація із захистом культурної архітектурної спадщини в місті склалася таким чином, які будівлі ще можна врятувати і в чому полягає унікальність кожної з них. 

Універмаг «Україна»

Рік: 1926

Архітектор: Кобелев А.В. (Вокзал ст. Козятин (Вінницька обл.), Будівля Нацбанку, будівля колишнього Земельного банку (Київ) та ін.).

Будівництво розпочалося в кінці 20-х і розтягнулося на декілька років. В проекті будівля мала використовуватися як держбанк. Через це внутрішнє оздоблення є масивним та широкостінним, а висота стель всередині – 5 метрів. Ззовні споруда прикрашена колонами тосканського ордера. 

Інтер’єр універмагу просторий і світлий, а масивні сходи, що ведуть на другий поверх, розділяються на два крила і змикаються балконом з перилами на фігурних балясинах. У правому крилі будівлі у 80-х роках розташовувався ресторан, а з кінця 50-х і до теперішнього часу в будівлі розміщується універмаг.

Важлива як архітектурний об’єкт, ця будівля потребує реконструкції та  охорони від руйнування.

У 1999 році на виїзному засіданні містобудівної ради було висловлено думку, що універмаг “Україна” варто віднести до об’єктівзагальнодержавного значення. Сьогодні більшу частину фасаду будівлі перекривають вивіски і рекламні оголошення, а всередині поодинокі малі підприємці продають спідню білизну і побутові товари. 

Пошта 

Рік: 1926

Архітектор: невідомий.

Побудована у стилі конструктивізм пошта серйозно постраждала під час Другої Світової Війни, після чого її було відреставровано. За будівництва будинків в стилі конструктивізм різні геометричні форми логічно та функціонально переходять в інші, створюючи цілісний екстер’єрний образ. Для споруд даного архітектурного стилю характерні масивні опори, подовжені віконні прорізи, а також відмова від зовнішнього декору.

Засобами вираження є вертикалі і горизонталі будови, а вигляд фасаду спрощується. Історико-культурна цінність конкретно цього об’єкта полягає в об’ємно-планувальному рішенні, строгості пропорцій і його розміщенні на перетині вулиць Поштової та Олекси Тихого. 

На першому поверсі все ще розташовується 14-те поштове відділення, а на другому раніше знаходився міжміський переговорний пункт з окремими кабінками. Будівля майже втратила свій первинний вигляд після чисельних непрофесійних реконструкцій, а пересічному міському жителю здається невиразною  будівлею радянської забудови, хоча цей об’єкт представляє собою велику композиційну цінність. 

Міська рада

Рік: 1934-1935

Архітектор: Коднір Е.С. (за його проектами побудовано декілька загальноосвітніх шкіл в Києві, Харкові, Одесі та ін.)

Із самого початку будівля теперішньої Міської Ради мала стати готелем і мала відповідне внутрішнє планування.  На 2 і 3 поверхах розташовувалися великі напівкруглі  балкони, а також маленькі прямокутні балкончики на кожному поверсі. Над центральним входом на чотирьох колонах тримався великий балкон. Через чисельні архітектурні перевтілення з лицьового боку зникли всі балкони, а над центральним входом з’явилася надбудова у вигляді великого піддашка.  У 70х роках фасад було оздоблено білою плиткою, яку тоді виготовляли на заводі “Автоскло”. 

«Будинок Молоді»

Рік: 1938

Архітектор: невідомо

Гуртожиток побудували для робочих пляшкового заводу, але після Другої Світової Війни тут так само оселилися студенти – майбутні працівники того ж самого заводу.  У якості композиційної домінанти використані колони, які надають фасадові будівлі динаміки по вертикалі. Перед центральним входом встановлені дві скульптури спортсменів, створені у 1938 році скульптором з міста Бахмут Левченко М.П.: ліворуч  жіноча і чоловіча з протилежного боку. 

Всередині будівлі у просторому холі з 4-ма колонами розташовувалась більярдна кімната й агітпункт, на другому поверсі розташовувалися кімнати для чоловіків, а на третьому – для жінок.

У 2011 році громадська організація «Спадщина Склоград», членами якої є співробітники костянтинівського музею, внесла пропозицію відреставрувати будівлю і переселити туди міський краєзнавчий музей, але цей план так і не було втілено в життя. 

Чому це важливо? 

Насправді, це лише мала частина вартісних архітектурних об’єктів Костянтинівки – в місті є багато особливих будівель, існування яких потребує уваги. Те, що ці споруди не є пам’ятками архітектури означає, що вони не застраховані від непрофесійних зовнішніх перевтілень, руйнації і навіть зникнення. 

Це доводить випадок, який стався у серпні 2018 року, коли мешканці будинку на бульварі Космонавтів планували перекрити мозаїку художника Євгена Орлікова утеплювальним фасадом, отримавши на це дозвіл Міської Ради.

Або ситуація з перевтіленням фасаду Костянтинівської Школи Мистецтв, яка через суцільне утеплення повністю втратила свій автентичний вигляд, коли її було облицьовано синьою і білою плиткою, виготовленою на заводі «Автоскло».  

Як вже було зазначено раніше, більшість будівель Костянтинівки, які могли б стати пам’ятками архітектури, зараз перебувають в аварійному стані. Закарбувати ж їх в історії Костянтинівки можуть або самі містяни, або, хіба що, фотографії. 

Залишити коментар

Місія журналу ПРОСТІР як платформи – актуалізувати історію для молодих містян, допомогти знайти себе в безкінечних історіях про «було», зрозуміти де ми «є» і куди нам потрібно рухатись (що «буде»). Наш журнал є відправною точкою для розвитку культурного життя Костянтинівки і будує довіру між поколіннями, інституціями, світами.
Підпишись на Простір
Хочете читати нові статті першими? Підписуйся на розслику!