У рамках рубрики “Погляд ззовні” ми говоримо з цікавими гостями Костянтинівки про їхній унікальний досвід подорожі та сприйняття міста. Герой цього матеріалу — студент-архітектор з Харкова Денис Богданов, який часто подорожує Україною і фотографує міські споруди на плівку. Ми поговорили з Денисом про місто в перший день локдауна, незвичайні мозаїки, подібність Харкова і Костянтинівки та поміркували над майбутнім регіону.
Як ти взагалі опинився в Костянтинівці? Чи був у тебе образ міста, сформований до твоєї подорожі?
Я завжди їду кудись після Нового Року: у 2018 я поїхав до Львова, Івано-Франківська та Рівного, пізніше — до Маріуполя й Запоріжжя. Також я давно хотів потрапити до Кривого Рогу і Дніпра, що і сталося в цьому році. Після цієї подорожі я поїхав до Сєверодонецька, де живе моя дівчина, а звідти вже й до Костянтинівки. Я чув від деяких моїх знайомих, що в цьому місті класно. Але їхати в зовсім незнайоме й мале місто, не знаючи нікого звідти — дуже складно. Тож, думаю я не поїхав би, якби не знав когось з міста, хто зміг би “ввести мене в контекст”.
Мені здається, що міста цього регіону схожі між собою: Костянтинівка, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Взагалі після війни моїх батьків почало дивувати те, що деякі люди їдуть туди. Відчувається, що старше покоління ніби боїться цього регіону і очікує від нього якоїсь небезпеки. Хоча коли приїжджаєш, знайомишся з людьми звідти і бачиш, як розвиваються міста відчуваєш, що цей міф ніби місто є дуже закритим і ніби туди важко потрапити руйнується.
А звідки цей міф береться?
Думаю, це пов’язане зі ЗМІ і дезінформацією. Можливо навіть з недостатньою обізнаністю щодо того, що взагалі відбувається в містах Донецької і Луганської областей. Умовно кажучи, тобі мало хто скаже: от поїдь в Костянтинівку! Бо люди просто не знають, що тут.
А у міст Донеччини і Костянтинівки зокрема взагалі є туристичний потенціал? Чим ці міста можуть бути цікавими в цьому плані за межами області?
Навряд чи пересічній людині зі, скажімо, обласного центру було б цікаво приїхати просто так, бо немає широкої репрезентації цих міст, яка допомогла б переосмислити регіон. Навіть я б не порадив їхати сюди звичайним людям — радше тим, хто має схожі інтереси.
Але потенціал звичайно може бути, бо люди поїдуть будь-куди, якщо правильно це продемонструвати. Також в місті має бути розвинена туристична інфраструктура, тоді й людей буде приїжджати більше.
До речі, до Костянтинівки ти приїхав у найменш сприятливий для подорожей час — в перший день локдауна, так ще й взимку. Думаєш, в тебе було б інше враження від міста, якби ти приїхав пізніше?
Я відчув, що я не все побачив в Костянтинівці, тому мені хотілося б приїхати ще раз. Думаю, влітку в місті все зовсім інакше.
А як ти зараз сприймаєш міста з огляду на твою професійну призму? Як це торкнулося Костянтинівки?
Найчастіше я просто відчуваю це на підсвідомому рівні. У Сєвєродонецьку, наприклад, чітка планувальна система міста, майже як сітка. Є проспект від автовокзалу, є інший проспект із зеленою зоною і житловими будинками, а на околиці міста заводи. Через це не зовсім комфортно себе почуваєш, гуляючи містом. У Костянтинівці ця центральна вулиця не така акцентована і здалася мені більш затишною.
Що тобі взагалі запам’яталося з цього конкретного візиту?
Мені дуже сподобалися мозаїки на бульварі Космонавтів як певна особливість Костянтинівки. Я ще не бачив мозаїк такого формату і таких сюжетів на п’ятиповерхових будинках. Було б класно їх відновити й охороняти, бо вони частково зруйновані. Також мені було цікаво подивитись на Палац Культури, бо насправді цей різновид типової забудови в кожному місті відрізняється. Особливо запам’яталося місце з зеленим будинком біля промислової зони (Денис говорить про житловий будинок 30-х років, побудований для керівництва заводу “Автоскло” на вулиці Шмідта — прим.ред). Для мене воно незвичне саме з точки зору сприйняття простору, бо такого планування вулиць я ніколи не бачив.
Ну і історія про те, що у вас зараз не ходять трамваї, бо хтось вкрав 2 кілометри колій. Я вважаю, що ця історія має бути внесена в якісь путівники.
Шкода, що ти не потрапив до самої промзони
Так, в промзоні обов’язково треба побувати наступного разу.
Багато моїх знайомих переїжджаючи до Харкова говорять, що він дуже схожий на Костянтинівку, ніби це якась розширена її версія. Тобі як харків’янину ця подібність відгукнулася, чи ти її не помітив?
Мабуть, ці міста схожі людьми, бо вони жили в однакових контекстах. Хоча я все одно б так достеменно не сказав. Бо є різний Харків: з історичним центром, Салтівською забудовою, Новими Домами, ХТЗ.
А міста зі сходу України, з таких промислових територій більш схожі між собою.
До речі, якщо винести “промисловість регіону” за дужки, то як думаєш — що залишиться від цих міст?
Цікаво було б відкопати ту частину історії, яка була до цього індустріального періоду і не апелювала б до нього.
Я часто дивився різні відео про Донецьку область, на яких літні люди всі в один голос говорять про те, що заводи закрилися і ніякого життя більше немає. Тому мені здається що цей сенс, пов’язаний з промисловістю вже і так загублений і не потрібний в тому обсязі, в якому колись був. Отже, варто шукати нові. Наприклад: Костянтинівка — новий IT-кластер.
Взагалі якщо прибрати промисловість, то залишаються будинки з людьми.
