Райони-квартали…

Велика подорож від Червоного до Сантуриновки


Бути мешканцем малого міста – це бачити щодня знайомі обличчя і вітатися з кимось на вулицях щонайменше з десяток разів. Також це означає знати сотні варіантів як перетнути своє місто вздовж і впоперек. Бути мешканцем малого міста – це дізнаватися про його новини і секрети зі швидкістю світла, а ставати учасником будь-якої події, напевно, ще швидше. Інколи здається, що народжені в малих містах приречені мріяти про мегаполіси, сумувати про те, що в їхніх населених пунктах немає тисяч кав’ярень, ресторанів, галерей, щоденних подій, фестивалів, концертів абощо. Інколи здається, що ти народився «не в тому місці» і як тільки ти станеш самостійним та спроможним, то ти просто мусиш звідти втекти. Багато хто так і робить – тікає, знаходить «краще місце» для себе, але більшість – це ті, хто лишається і невпинно мріє про долю тих, хто поїхав.

Такий довгий вступ ми зробили не дарма. Адже далі ми будемо говорити про наше рідне місто, яке любимо.

Якщо «погуглити» Костянтинівку, то можна знайти багато «цікавих» матеріалів про її величне потужне промислове минуле і про зруйноване сьогодення, і тим більше – про відсутність перспектив у майбутньому. Окрім кількох матеріалів, підготованих і випущених серйозними столичними виданнями, більшість дописів в інтернеті про безнадію та руїну – це «творчість» місцевих мешканців, які люблять ностальгію за минулим і не вірять в позитивні зміни та розвиток міста в майбутньому.

Однак, поза просторами інтернету є ті, хто вірить в краще і вже навіть щось для цього робить. Саме вони допомогли нам у створенні цього матеріалу, адже в нас є спільне прагнення – показати світові зовсім іншу Костянтинівку – цікаву, живу, стильну, глибоку, багатогранну, часом дивну, але дуже перспективну.

Що ж, давайте познайомимося з Костянтинівкою дуже буквально – пройдемося найвідомішими її районами і зрозуміємо, чим же кожен з них живе останні кілька років і що там відбувається сьогодні.


РАЙОН ЗАЛІЗНИЧНОГО ВОКЗАЛУ

Це місце, з якого для абсолютної більшості гостей починається знайомство з містом.
Цікавий факт – з цього району колись і починалась історія Костянтинівки. Залізна дорога в Костянтинівці була побудована в 1869 році, мала багато напрямків та була таким собі «вузлом». Зараз небагато що змінилось. Костянтинівка є останньою станцією, якщо їхати потягом на схід країни. 

Багато років тому, коли гості міста виходили з приміщення вокзалу, їхній погляд обов’язково спинявся на павільйоні з написом «Радуга», на другому поверсі якого була єдина на той час фотостудія в місті. Також ніхто не міг пройти поглядом повз величезний продуктовий магазин «Донбас». В радянські часи там можна було купити дефіцитні продукти, які було не так легко знайти в звичайних магазинах. Наприклад, ковбасу. Зараз на місці цього магазину декілька невеликих крамниць. Неподалік від вокзалу знаходилась величезна їдальня і не менше за розмірами ательє, від якого на сьогодні лишилась тільки вивіска «Атель..».

Сьогодні поряд з вокзалом є школа №15, в яку ходять більшість дітей району. Популярним серед сучасної молоді місцем є так звана «Кам’януха» – галявина з кам’янистим схилом, з якої відкривається неймовірний краєвид на все місто. Взимку тут катаються на санчатах, а влітку – насолоджуються природою і заходами сонця.

Також важливою точкою цього району вже дуже багато років є місцевий ринок, на який завжди з’їжджаються люди з сусідніх сіл та районів і реалізовують свою продукцію або роблять закупівлі. Окрім домашніх продуктів, тут можна купити багато чого корисного для господарства та дому.

На жаль, на сьогоднішній день район залізничного вокзалу переживає не найкращі свої часи. Попри те, що тисячі пасажирів щодня проїжджають і проходять його, тут майже немає місць для дозвілля, розваг, розвитку та достойного сервісу. Але ми привідкриємо трохи завісу майбутнього – незабаром тут планується відкриття  платформи DRUZI 2.0, яка буде поєднувати в собі хостел, коворкінг, кав’ярню та багато іншого і стане відправною точкою для відродження цього району.


САНТУРИНІВКА

Неподалік від району залізничного вокзалу є район Сантуринівка, який почав свою історію у 60-70-х роках в XIX століття.

Цікавий факт, що одним з перших поселень на території Костянтинівки було село з однойменною назвою, але на початку своєї історії (поч. 19 ст) воно знаходилось вздовж річки Кривий Торець в районі сучасного парку «Хімік». Саме це поселення в другій половині ХІХ ст було перенесено на територію, яку в сьогоденні ми називаємо Сантуринівкою. Вже з другої половини ХХ століття цей район перетворився на околицю. Саме він є останнім на шляху до Бахмуту.

Сантуринівка сьогодні – це тихий спокійний район, який повністю забудований приватними будинками. Тут є кілька крамничок, дитячий садочок, одна школа №4, яка є центральною точкою для молоді району – тут регулярно влаштовують дискотеки, також в ній діє кілька творчих гуртків, завдяки яким місцевим дітям є чим зайнятися після школи.

Сантуринівка доволі великий район, але його особливістю є те, що більшість людей тут дуже привітні і кожен один одного знає. До сьогодні у багатьох мешканців району зберіглася традиція ходити один до одного в гості на обід або на чаювання. Місцеві жителі з усмішкою розповідають про те, що кожного ранку в автобусі, який вирушає в центр міста, вони зустрічають своїх сусідів і знайомих,  дорогою їм завжди є про що поговорити.

Особливістю цього затишного району є те, що він знаходиться на підвищенні, тому якщо знайти правильну точку, то можна побачити гарний краєвид на решту міста. Особливого затишку навесні Сантуринівці додають тисячі тюльпанів та інших квітів, які місцеві висаджують цілими композиціями під своїми парканами.


«КРАСНИЙ ОКТЯБРЬ»

Цей район носить назву одного з чисельних заводів, які знаходились неподалік.

В часи свого розквіту цей район був відомий своїм парком, в якому були і танцювальний майданчик, і кінотеатр під відкритим небом, і пляж, і футбольне поле, на місці якого знаходилось раніше старе русло річки Кривий Торець з човниковою станцією, що було дуже хорошим місцем для відпочинку. Місцеві бабусі й сьогодні пам’ятають часи, коли цей  район був розвиненим і «живим».

Сьогодні цей район спокійний, тут всі одне одного знають, бабусі з балконів питають як ваші справи, якщо ви пройдете повз. Але попри це за словами місцевих район є доволі небезпечним. Сучасна молодь розповідає, що тут панує атмосфера дев’яностих. Байдужість до розвитку і апатія перетворили колись квітучий район на сіре і не завжди привітне місце.

Місцеві діти ходять в навчально-виховний комплекс (школа №17) та дитячий садочок. Місцева молодь відвідує кафе, які знаходяться поряд та все частіше виїжджає. Та попри нібито печальну атмосферу, цей район дуже колоритний своєю архітектурою, в ньому є де поблукати та погуляти, він дійсно має особливий шарм, і в майбутньому завдяки зусиллям місцевої молоді він може отримати шанс на відродження.


ЦИНКОВИЙ

Ще один район, який носить назву одного з міських заводів – це район Цинковий. Сам завод спеціалізується на виробництві цинку ще з 30-х років ХХ ст. На вході до заводу всіх зустрічає пам’ятник, присвячений його працівникам – два кремезних чоловіка тримають свій виріб на руках. Власне, цей пам’ятник і уособлює в собі всю історію цього району.

Ще до початку Другої світової війни в районі Цинковий спеціально для працівників заводу було побудовано будинки та гуртожитки. Цікавий факт, що їхні стіни сягають 80 см в ширину, і зведені за допомогою бутового каменю. Поряд з житловим сектором також було побудовано великий красивий парк, в який впирається центральна вулиця району Молодіжна. В самому парку був танцювальний майданчик, багато мальовничих доріжок і величезних дерев та кущів. Також колись тут діяв спортивно-оздоровчий комплекс, який на сьогодні переживає своє відродження зусиллями місцевої молоді. Цей район був дуже комфортним для життя, оскільки в ньому також була і хороша транспортна розв’язка – повз нього проходили трамваї, на яких можна було потрапити в будь-яку точку міста.

Також цей район відомий своєю «медичною історією». Окрім того, що тут знаходиться медичний коледж та його гуртожитки, в якому навчаються та живуть молоді майбутні лікарі з Костянтинівки та сусідніх міст та сіл, тут ще колись в приміщенні сьогоднішніх Земельних ресурсів знаходилося відділення для пацієнтів із захворюваннями серця, яке згодом було перенесено до місцевої лікарні №5.

Район Цинковий знаходиться фактично в серці міста і є уособленням його історії – колись живий район сьогодні не є розвиненим. Дуже поряд з цим районом діючі підприємства та різноманітні виробництва та промислова дорога. Майже всі чисельні крамниці тут зачинено, дороги не ремонтуються, парк покинуто через високий рівень забруднення. Але не зважаючи на це, тут досі бігає дуже багато дітей, тут живе багато людей, які люблять свій район більше за нові райони міста.

Як зазначалось вище, кілька молодих людей пробують відродити спортивну історію району і заснували спортивну залу в приміщенні колишнього оздоровчого центру. І хто знає – може їм вдасться об’єднати довкола себе не байдужих місцевих мешканців і по-новому відкрити цей район для костянтинівців.


НУЛЬОВИЙ

Цей район є одним з найновіших районів міста, бо ще близько 40 років на його території не було майже нічого: лише пару житлових будинків та два магазини – овочевий та хлібний. Трохи згодом з’явилася лікарня, яка досі є діючою інфекційною лікарнею міста. Всі діти району відвідували школу №1, а вже потім в нову побудовану школу №6.

Назва району «Нульовий» бере свою назву від зупинки, яка була нульовою для всіх автобусних маршрутів міста. Автобуси називали «кільце А», «кільце Б» та ін.

У багатьох старших жителів цього району Нульовий асоціюється з щасливим дитинством. Так як цей район є новим, то дитячих майданчиків одразу майже не було, але місцеві діти не сумували і придумували собі розваги: хованки, класики, козаки-розбійники та інші забави. Найцікавішим спогадом дитинства багатьох мешканців є концерти, які діти організовували самостійно для дорослих: ставили номери, репетирували по декілька днів, власноруч робили оголошення з місцем і часом проведення, а потім весь двір збирався, щоб подивитися на виступи. Після цього дітям віддячували солодким столом.

Також характерною для Нульового річчю є посиденьки з доміно. Майже в кожному дворі є спеціальні столи, біля яких досі збираються чоловіки і грають з ранку до вечора в цю гру.

Пам’яткою, яка точно приверне вашу увагу, є портрет Вікторя Цоя на бетонному паркані, який намалювала його щира прихильниця, жителька цього району в рік смерті музиканта. До сьогодні цей портрет не став жертвою вандалів, і майже щорічно оновлюється кимось з місцевих. Раніше на річницю дня народження виконавця, тут, біля малюнку, збиралася молодь з гітарами та  співала його пісні.

Сьогодні Нульовий – це район, який заселений в основному молодими сім’ями з дітьми, яких тут дуже багато. Тут постійно будуються магазини, працює невеличкий ринок і до сих пір є чудова автобусна розв’язка.


«ДЕКОРАХА»

Така дивна і неофіційна назва цієї частини міста походить від назви вулиці Декоративна. Цей мальовничий райончик височіє над місцевим ставком №5. Саме тому, напевно, тут найгарніше на світанку та на заході сонця, коли воно встає або лягає в воду. Попри те, що в цьому ставку ніхто не купається, адже він є забрудненим, це не заважає влітку проводити місцевим вільний час на березі, а взимку найбільші екстремали виходять сюди на зимову риболовлю.

Хоч ця невелика частина міста і не є офіційно районом, але містить дуже важливі об’єкти, типу міської лікарні №5, дитячих садочків, великих спортивних зал, футбольне поле, церкву та багато невеликих магазинів.

Побутують міфи та легенди про цей район, нібито він є небезпечним та дуже суворим. Та ж насправді, це дійсно легенди, які пов’язані з регулярними проблемами з освітленням місцевих вулиць.

Декораха – це поєднання околиць центру сучасного міста і природніх ландшафтів, що для багатьох місцевих є ідеальною комбінацією.


СОНЯЧНИЙ

Район з такою теплою назвою є також одним з найновіших в місті. Він є зовсім невеликим – в нього входять кілька житлових будинків, школа №1 та магазин «DELINI». Навіть дехто з місцевих помилково вважає, що цей район простягається і вниз від вулиці Громова, але це не так. Раніше місця по іншу сторону дороги називали «тринадцятим районом».

Назва «Сонячний» пішла від магазину, який був на місці теперішнього магазину «DELINI». Мало хто знає, що назва магазину з’явилась не просто так: він отримав її на честь прізвища першого власника – Солнцева. Але насправді магазину могло і не існувати, адже до його появи на цьому місці, повинна була пролягати друга смуга дороги, яку планували прокласти від вулиці Леваневського. Як ми бачимо, так цього і не сталося.

На території району Сонячний є три недобудовані будинки. Будівництво зупинили після того, як розпався СРСР, адже для завершення було недостатньо фінансів. Зараз існує загроза того, що недобудована дев’ятиповерхівка  може впасти на двір житлових будинків, які знаходяться поряд з нею.

Якщо говорити про сьогодення, то мешканці району цілком відповідають його назві. Так як Сонячний дуже малий, то більшість його жителів знайомі одне з одним і дуже часто розділяють одне з одним святкування родинних свят, весілля.


РАЙОН БУЛЬВАРУ КОСМОНАВТІВ

Бульвар Космонавтів розташований у лівобережній частині міста і простягається від вулиці Ціолковського до вулиці Громова. У лівобережній частині міста забудовувались всього три нових мікрорайони, і кожен з окремою інфраструктурою. Бульвар Космонавтів як один з трьох таких мікрорайонів виник у кінці 60-х років ХХ століття і отримав свою назву на честь першого польоту людини у космос.

На фасаді чотирьох житлових домів розташовані найбільші мозаїки на космічну тематику. Виконані вони у 1981 році до 20-річчя з дня першого польоту людини в космос, українськими художниками-монументалістами Євгеном Орліковим, Віталієм Мироновим, Олександром Газовським, працівниками Донецького обласного художнього комбінату. Зараз ці мозаїчні панно є візитною карткою району і міста.

Крім житлових будинків, найдавнішими будівлями бульвару є будинок побуту «Космос» та великий продуктовий магазин ім. Засядька, який зараз перебудований в магазин «ЄВА» і кав’ярню «Імбир».

На території між вулицею імені знаменитого льотчика 30-х років С.О. Леваневського і бульваром Космонавтів знаходився аеродром. У 1932 там була організована льотно-планерна школа. А у 1934 році відбулося офіційне відкриття аероклубу в Костянтинівці, де без відриву від виробництва навчалась молодь льотним професіям. Після війни необхідність в аеродромі зникла і на його місці почали зводитись житлові будинки.

Сьогодні район бульвару Космонавтів дуже спокійний та комфортний для проживання. Поряд є багато супермаркетів, магазинів, великий міський ринок. На території району знаходиться два дитячих садка, дві школи та Міська Центральна бібліотека ім. Горького. Цей район – це чудове місце для вечірніх прогулянок та спілкування з друзями, адже там завжди світло та безпечно.


ЦЕНТР

Якщо бути відвертими, то так званого центру в Костянтинівці не існує. В нас немає центральної вулиці, центральної площі абощо. Наше місто розділене на дві частини річкою, тому навіть центральних проспектів у нас два – проспект Олекси Тихого і проспект Ломоносова.

Тож коли ми говоримо про уявний центр, ми можемо назвати три мікрорайони.

Перший з них – це район ринку, який називають місцеві мешканці «Хитрий», хоча його офіційною назвою є «ринок Ювілейний». Побутують легенди, що народна назва цього ринку існує через надмірну винахідливість місцевих продавців та завищення цін.

Другим мікрорайоном уявного центру є район «Скверу Афганців», на території якого також знаходиться школа №3, сам сквер з дитячим майданчиком, футбольними полями, спортивним майданчиком, пам’ятником загиблим у Афганській війні, меморіали пам’яті воїнам в російсько-українській війні та тим, хто загинув під час ліквідації аварії на ЧАЕС. В цьому районі також є колись єдина українська церква в місті.

І третім та головним мікрорайоном уявного центру міста є район Палацу культури та мистецтв, поряд з яким знаходиться сквер «Театральний», школа мистецтв, Центр дитячох та юнацької творчості, районна адміністрація, міський ліцей, а також дві візитівки міста – чотирнадцятиповерхівки, тощо.

Саме ці мікрорайони знаходяться в центрі сучасної частини Костянтинівки. Вони є найбільш живими та «дорогими», тут знаходиться безліч ресторанів, кафетеріїв, великих та малих магазинів, готель і пролягає один з центральних проспектів міста.


СУПУТНИК

Цей район з чудернацькою назвою почав будуватися одним з найперших у місті, з дому №31 по вулиці Шмідта. Тут знаходилося декілька магазинів, котрі користувалися величезним попитом, адже повз них кожного дня проходило понад вісім тисяч працівників заводів.

Таку назву цей район отримав завдяки тому, на його території знаходиться кінотеатр «Супутник», який було побудовано у 50-ті роки ХХ століття. Також тут колись був Народний Суд та прилеглі до нього бараки, де жили люди. Сьогодні на цьому місці розташовані гаражі мешканців навколишніх будинків.

Житлові будинки в цьому районі зазвичай будувались для робітників заводів, а точніше для керівництва цих заводів, тому вони виглядають дуже помпезно. Сьогодні деякі з них наразі пустують та потребують реставрації, через те, що там вже ніхто не живе.
Популярним місцем проведення часу в цьому районі раніше був парк, який було побудовано на честь героїв другої світової війни, де знаходиться і до сьогодні монумент вічного вогню. Сьогодні цей район є дуже затишним. Тут є міський індустріальний технікум, тож він завжди сповнений студентами. Кінотеатр «Супутник» сьогодні майже не працює як кінотеатр, і показує в основному фільми з благодійною метою і потребує значних інвестицій для свого відродження. Ну а наразі існує більш сучасна альтернатива цьому, наприклад, вільний простір “DRUZI” в приміщенні кінотеатру. В цьому просторі сучасна  молодь – школярі і студенти – може не тільки відпочити, але й зайнятися саморозвитком, повчитися і знайти собі однодумців, взяти участь в цікавих проектах в якості волонтера, тошо.


ЧЕРВОНЕ МІСТЕЧКО

Як і багато районів нашого міста, цей район має дивну назву, але це так само має своє підґрунтя. Дво- та триповерхові будинки в цьому районі зроблені з червоної силікатної цегли, яка виготовлялась в Костянтинівці. Ці бельгійські будівлі були побудовані в 30-х роках та за архітектурним проектом з космосу мали нагадувати зірку. Тому цей район вважається найдорожчим в місті.

Вже згодом до Червоного містечка стали відносити приватні будинки і район розтягнувся від першого ставку до кінотеатру «Супутник».

Також в цьому районі знаходиться стадіон «Автостекло». Зараз від нього майже нічого не лишилось, але раніше він був культурним та спортивним центром. Хоча, навіть зараз жителі району в теплу пору року виходять туди бігати та навіть деякі організації намагаються його реанімувати ра реставрувати для більш широкого використання.

Поруч з Червоним містечком розташована Дитяча та Юнацька Спортивна Школа, яку відвідують люди різного віку з усього міста.

Червоне містечко сьогодні – це майже повністю приватний сектор без належної інфраструктури, але він знаходиться поряд з найбільшим парком нашого міста – «Ювілейний», тому мешканцям району завжди є де прогулятися у вільний час.


НОВОСЕЛІВКА


Тут кожен другий дідусь або бабуся пересувається велосипедом, а коли хтось виїжджає за межі цієї місцевості на питання «куди їдеш», тобі відповідають «в місто». Назва цього району пішла ще з початку ХХ століття, коли переселенцям з Росії, котрі приїхали працювати на завод “Бутылочный” та називали себе “новоселовцы” видавали землю на цій території.

Цей район дуже нагадує сільську місцевість, адже довкола – приватні будинки, господарства, городи і неймовірні краєвиди на річку, ставок та безкраї зелені галявини. Тут багато дітей та молоді, які навчаються в школі №9. На жаль, на Новоселівці немає закладів для дозвілля, тому молодь зазвичай тут збирається біля магазину «Купець», де встановилено телевізор та безкоштовний інтернет. Раніше цим місцем була школа №9, де учні організовували концерти, виставки, зустрічі випускників та інші заходи. Атмосфера в цьому районі дуже спокійна та не метушлива, по дорозі в магазин можна зустріти корів, які пасуться – і одразу відчуваєш себе так, ніби приїхав до бабусі в гості. Тож сюди влітку приїжджати за відпочинком – звична справа для багатьох містян.


ЧЕРВОНИЙ

«Червоний хутір» – одне із найкрасивіших і найстаріших поселень Костянтинівки. Його назва  пішла від назви вулиці Червона (сьогодні проспект Олекси Тихого). Цей район відокремлений від міста та знаходиться при виїзді на шляху до міст Дружківка та Краматорськ.

Червоний деякі жартома називають маленьким селом. Тут у кожного свій будинок і немає багатоповерхівок, тут всі знають один одного. В цьому районі є одна школа – №16 та один дитячий садок. Також цей район відомий тим, що має свій молочний завод, який постачає молочну та кисломолочну продукцію для Костянтинівки та інших сусідніх міст. Цей район оточений неймовірно красивими горами, які сповнені відкладенням сланцевого каменю. Гори це окрема любов і гордість кожного мешканця Червоного, адже з них видно все-все місто і навіть деякі сусідні. Якщо ви в Костянтинівці вперше – відвідати гори Червоного має бути обов’язковим пунктом в вашому списку. Влітку гори зелені від різних видів трав, туди женуть корів на пасовище, а взимку це ідеальне місце для катання на санях. Ще гори для місцевих – це чиста, кринична вода, яку вони п’ють як лікувальну.

Це затишний та зручний район для дорослого покоління, але нажаль тут дуже не вистачає дозвілля для молоді та дітей. В перспективі, за допомогою інвестицій, це може бути неймовірним еко-поселенням з розвинутим сільським господарством. Рельєф Червоного дозволяє розмістити тут альтернативні джерела енергії.


ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК

На початку ХХ століття цей район мав назву «Дмитрівське селище», адже був названий на честь онука засновника міста – Дмитра Костянтиновича Намікосова

В середині ХХ століття вся територія району «Центральний» як прийнято його зараз називати, була забудована приватними будинками. Сам ринок вже знаходився на тому ж самому місці до початку Другої світової війни. Сам критий ринок є найбільшим в місті, сюди часто приїжджають люди з сусідніх районів та навіть сіл. Мало хто з місцевих мешканців знає, що поряд з ринком, де сьогодні є залишки трамвайних рейок, було розташоване кладовище, яке з часом просто заховали під асфальтом.

У 60-х роках від цього району був побудований міст який з’єднував два береги міста. І вже у 80-х роках на Центральному ринку почали здійснювати забудову двома-, трьома-, п’яти- та дев’ятиповерхівками, але й до сьогодні в цьому районі залишилося дуже багато приватних будинків. Тут сьогодні працює дві школи – №5 і школа-інтернат.

Колись в районі Центрального ринку функціонувало три кінотеатри. Кінотеатр ім. Шевченка, ім. Леніна та «Комсомолець» (пізніше «Буратіно»). В кінці 50-х кінотеатр ім. Шевченка знесли і на його місці побудували магазин «Фірмовий».  Кінотеатр ім. Леніна розпочав свою роботу з 60-х років.

На жаль вже зруйнованою, але візитівкою району можна назвати готель «Восток», який вражає своєю архітектурою та інтер’єрами з ліпниною.

Також в цьому районі присутній краєзнавчий музей, який є центральним та головним музеєм міста. Це також обов’язковий пункт в списку на відвідування, якщо ви вперше приїхали до Костянтинівки і хочете глибше розібратися в питаннях її історії.

На сьогодні цей район переживає своє друге відродження. Молоді громадські організації взялися за відновлення простору біля кінотеатру, який сьогодні вже не має імені (колишній ім. Леніна). Умовно його називають «Кіносхідці» на честь громадського простору, який був створений на його сходах, де влітку під відкритим небом всі бажаючі можуть відвідати кінофестивалі та просто перегляди стрічок. Також в цьому районі розпочалась реставрація скверу, який носив ім’я Леніна, але сьогодні він має назву Тихий.

Район Центрального ринку дуже різнобарвний, але вражає своїми барвами та розмаїттям архітектури і однозначно вартий відвідування.


КВАРТАЛ, МЕТАЛУРГ, ГОРА

Ці три райони ми вирішили об’єднати в один розділ, бо всі вони простягаються вздовж проспекту Олекси Тихого і аж до Залізничного вокзалу і на перший погляд можуть здатися одним цілим.

Квартал – це маленький спокійний район, за твердженнями місцевих жителів життя тут зупинилось вже давно. Забудова району переважно одноповерхова, але достатньо і дво-трьоповерхових будинків, типових для забудови міста призначеної для проживання робітників заводів. На околиці району вздовж вулиці Олекси Тихого знаходиться Костянтинівський шкіряний комбінат. За часів бельгійців тут знаходився пивний завод, а за радянської влади це було перетворено у стайню.

Сьогодні в цьому районі є парк та дитяча бібліотека, дитячий садочок. Вулиці району дуже затишні та дійсно тихі, тому може часом здатися, що час дійсно тут зупинився.

 
Одним з найбільш відвідуваних молоддю районів останні кількадесят років є район парку Металург. Кожного вечора тут збирається велика кількість підлітків та людей віком до 30 років. Вони грають у карти, нарди, деякі відвідують спортивну зау, інші ходять до секції по футболу “Фортуна”, яка знаходиться у 113 училищі. Ті, хто не полюбляє займатись спортом, або ж хто хоче відпочити після тренування, зустрічаються з друзями та старими знайомими на «новобудові», де є затишні альтанки, де люди слухають музику та спілкуються.

Також є парк від металургійного заводу, де розташовано багато цікавих скульптур, пам’ятників, лавочки та дитячий майданчик. На стадіоні «Металург» деякі навчальні заклади до сьогодні проводять змагання з футболу. Раніше під час матчів спонсори футбольних клубів розігрували лотерейні квитки, по яким можна було виграти солодощі від підприємства «Конті», яке знаходиться в нашому місті.

Металург – це спокійна місцевість, але і є небезпечні неосвітлені місця. Також за словами жителів у 80-90-х роках мешканці Центрального Ринку та Металургу ворогували за звання «головного району» і через це тут було дуже багато конфліктних ситуацій та небезпечних подій. Але наразі ці часи минули і ситуація стабілізувалась.

Вище знаходиться спальний район Гора, поруч з яким розташований місцевий ставок «Шанхай» та кладовище.


В одному матеріалі було б важко розповісти про всі цікаві місця Костянтинівки, тому це лише початок. В рамках рубрики «Місто» ми обов’язково розповімо вам про неймовірні випадки з історії нашого міста, про те, чому ним варто пишатись і чому варто зважати на те, що відбувається довкола нас в міському просторі.

Районів в Костянтинівці значно більше, ніж в описано в цьому матеріалі. Але це – лише початок. Ми раді знайомству. Залишайтеся з нами. Далі – більше і цікавіше.

  1. Невеликі міста України – це маленька важлива батьківщина для мільйонів українців. Розповідь про Костянтинівку написана з великою любовью, баченням перспективи, що радує. Відновлення таких міст – важливий етап відродження всієї країни. Саме нове наповнення, розраховане на молодь, може зробити такі міста цікавими і неповторними.

Залишити коментар

Місія журналу ПРОСТІР як платформи – актуалізувати історію для молодих містян, допомогти знайти себе в безкінечних історіях про «було», зрозуміти де ми «є» і куди нам потрібно рухатись (що «буде»). Наш журнал є відправною точкою для розвитку культурного життя Костянтинівки і будує довіру між поколіннями, інституціями, світами.
Підпишись на Простір
Хочете читати нові статті першими? Підписуйся на розслику!

%d bloggers like this: