Місто і прилегла до нього річка є сталою парою, адже в більшості випадків наші міста завдячують своїм існуванням саме цим водним потокам. Хоча в розрізі сучасності наявність річки в місті нерідко спричиняє труднощі для муніципальних структур через нестачу досвіду і навичок стосовно того, як працювати з річковим і міським простором сьогодні.
Хоча річка суттєво впливає на форму міста, так само як і його розвиток з часом впливає на форму річки — вона стає невід’ємним елементом міської композиції. Ця взаємозалежність є ключовою проблемою в просторовому плануванні. Особливо в Костянтинівці, де Кривий Торець фактично знаходиться в центрі міста і навколо якого раніше зав’язувалося місцеве індустральне життя. Зараз же дана річка знаходиться в незадовільному стані, як і простір який її оточує.
Наприклад, востаннє Кривий Торець очищували в 70-х роках: тоді річку розчистили за допомогою технічного судна, призначеного для здійснення днопоглиблювальних робіт. А через стрімкий розвиток промислового життя в місті річку довелося штучно вирівнювати, адже її русло дещо заважало індустріальним процесам: вперше для будівництва Південного шляхопроводу з берега прибрали парк і перенесли спортивний стадіон, а наприкінці 60-х років за рахунок випрямлення частини русла було розширено простір для будівництва нового калібрувального виробництва.
Хоч сам Кривий Торець і задіювався переважно в промислових цілях, але раніше в прилеглих до нього територіях вирувало життя. Глибина річки, наприклад, дозволяла плавати на невеликих суднах — моторних і звичайних човнах. За радянських часів в місті діяли дві човнові станції – в парку Якусевича і парку заводу «Красный Октябрь», де їх можна було взяти в оренду. А в останньому з поміж іншого знаходився стадіон, сцена і навіть 10-метрова вишка з трампліном для стрибків у воду на березі Кривого Торця.
На сьогоднішній день, як можна помітити, зона навколо міської річки є мертвою, а сам же Кривий Торець — забрудненим і не придатним для повноцінної взаємодії людей з ним. Хоча це не заважає нам розмірковувати над альтернативним майбутнім річки в центрі Костянтинівки і прилеглої до неї території, базуючись на досвіді різних міст з усього світу.
Сеул
Неочікувано, але такий далекий від наших реалій досвід міста Сеул в Південній Кореї є доволі близьким до костянтинівського. Проект відновлення струмка Чхонгечхон передбачав суттєве перевтілення з забрудненого водного потоку, який у 40-х роках був відкритою каналізацією в “зелений” громадський простір посеред мегаполіса. Довгий час цей струмок залишався замурованим через загрозу антисанітарії, але через тридцять років над ним було побудовано автостраду, що ще більше сепарувало її від міського простору та первинного призначення.
Усе змінилося у 00-х роках ХХ століття, коли за підтримки тодішнього мера міста, а в майбутньому — президента Південної Кореї Лі Мен Бак було успішно проведену кампанію з відновлення Чхонгечхон. Так, простір з колишньої автострадою замінив відновлений і засаджений деревами потік довжиною в 5 кілометрів з паралельними доріжками для пішоходів.
Цей простір біля річки є відкритим у будь-який час та досконало інтегрований в міську композицію Сеула, що робить його привабливою територією для проведення міських заходів, фестивалів, виставок тощо. Завершення проекту Чхонгечхон стимулювало розвиток інших проектів відновлення річок не тільки в Південній Кореї, а і по всьому світу.
Лос-Анджелес
Однойменна річка проходить 82 кілометри через місто Лос-Анджелес і впадає в Тихий океан на Лонг-Біч. У першій половині ХХ століття повені на річці руйнували квартали і призводили до смертей звичайних людей, тож через це інженерний корпус армії США вирішив створити мережу бетонних каналів для зливу штормів. Водночас бетон повністю знищив річкову екосистему: середовище існування для дикої природи та зелені насадження для відпочинку, що сильно бентежило мешканців міста, активістів та учасників екозахисних організацій, які вимагали відновлення річки Лос-Анджелес.
Локальна влада відреагувала на цей запит і так в місті було реалізовано декілька основних планів з ревіталізації річки та простору, що оточує її. Але наймасштабніший з них, генеральний план, почали втілювати в 2007 році, коли 51 кілометр фактично залитої бетоном річки вирішили перетворили на комфортний громадський простір. З-поміж відновлення річки та озеленення навколишнього простору проект передбачає створення парку біля водного потоку з новими спортивними майданчиками, ігровою зоною для дітей і зручними доріжками безпосередньо біля ріки та поліпшення якості води в ній. Також буде вдосконалено існуюче поле для бейсболу і зроблено велосипедні доріжки.
Пітсбург
У першу чергу, місто Пітсбург відоме нам тим, що колись воно було потужним центром металургійної промисловості. Також вважалося, що в жодному з американських міст немає такої великої кількості мостів, як у Піттсбурзі, бо завдяки своєму розташуванню на річках Аллегейні та Мононгаела, які зливаючись утворюють річку Огайо, Пітсбург і став вагомим індустріальним містом, яке живилося водою з річок,
Після того як у 1980-х роках промислове життя міста почало відходити на другий план, виявилося, що ріка була в жахливому стані: забруднені через токсичний сток і застарілу каналізаційну систему ґрунт і вода в річці заважали Аллегейні бути повноцінною частиною комфортного міського простору. Але на початку 2000-х міська робоча група відповідної спеціалізації склала генеральний план створення “Парку трьох річок”, що охоплює 20 кілометрів парків, стежок для прогулянок та прибережних місць для різноманітних активностей. Станом на сьогодні близько 80 відсотків території вже ревіталізовано та удосконалено для загального користування.
Мюнхен
Річка Ізар, яка проходить через Мюнхен, здавна використовувалася як торгівельний шлях. Також через створення на річці 28 гідроелектростанцій значна її частина стала являти собою канал шириною в 50 м. Але у 1995 році почалося втілення проекту «Isar Plan», метою якого було повернення річки до первинного стану. У першу чергу було вирішено розробити засоби запобігання повеней і відтворення природного ландшафту річки. Ревіталізація ріки Ізар закінчилася в 2010 році, залишивши за собою чистий водний потік, який також є безпечним і комфортним для відвідування: відтоді якість води в річці покращилась і відповідає нормам якості води для купання. Окрім того, заходи захисту від повеней інтегровані з цікавим ландшафтним дизайном, шо приваблює велику кількість людей влітку та під час інших сезонів.
Тож будь-яке місто починається з річки і саме екологічна ревіталізація та робота з територіями, прилеглими до водних потоків визначають комфортність міського ландшафту як такого. Простір сподівається, що на Кривий Торець в Костянтинівці це очікує найближчим часом і досвід реалізації подібних проектів в інших містах зможе дещо в цьому допомогти.
