Зелене місто: історія костянтинівських парків

У Костянтинівці є багато парків і скверів: Ювілейний, Театральний, Хіміків, Цинковий, Металургів, Тихий і далі за списком. Але сьогодні ми стикаємось із зовсім іншим питанням стосовно того, які з них є дійсно придатними для проведення там комфортного дозвілля. Адже більшість публічних просторів у Костянтинівці сьогодні є занедбаними ще з часів закриття заводів, до комплексу яких були прив’язані “зелені зони”. 

У новому матеріалі розповідаємо про три міських парки: Ювілейний, Металургів і Тихий сквер, які за своєю сутністю знаходяться на межі між популярними місцями для відпочинку в місті та великими занедбаними територіями, до яких всі просто звикли. 

Парк Ювілейний 

Рік: відкрито у 1974

Центральний парк культури і відпочинку став першим на лівому березі міста, адже його проектування тривало саме під час забудовування “нової” частини Костянтинівки — у 60-х роках.  Тоді ж з’явилася і центральна міська вулиця проспект Ломоносова. 

Ювілейний парк у перші роки роботи значно відрізнявся від сьогоднішньої картини: танцювальний майданчик, десять атракціонів, читальний зал, кафе «Відпочинок», літня естрада і фонтан заповнювали площу в 203 гектари. До комплексу також входили вже зруйнований стадіон «Автоскло», міський пляж біля Першого ставу і човнова станція. Хоча, як і сьогодні, парк був простором для проведення міських свят.

Фото Нікіти Кузіна

Наприклад, святкування Дня міста, час проведення якого встановили в 1984 році — до сьогодні це третя субота вересня. 

Але приваблював парк не тільки ярмарками і святами, а ще й атракціонами. Це, зокрема, “Веселі Гірки”, човники, “Ромашка”, “Вітерець” і оглядове колесо. Всі ці атракціони працюють в Ювілейному і сьогодні, але раніше в парку було два оглядових колеса. Вони майже нічим не відрізнялися окрім розміру, але встановлений у 1972 році варіант атракціону розібрали у 80-х роках і залишили його сучасніший варіант. 

Парк Металургів

Рік: 30-ті

Побудований як частина комплексу костянтинівського металургійного заводу імені Фрунзе, парк містив у собі типове тогочасне облаштування: павільйон для читання, фонтан, кіоски з морозивом і лимонадом, Палац Культури, літня естрада тощо, а з незвичайного — оранжерею. 

У середині 50-х в парку Металургів також з’явилися танцювальний майданчик і стадіон. Розпочалося і будівництво нового літнього кінотеатру на місці старого дерев’яного, в якому пізніше показували нові фільми, які виходили в прокат. Перед будівлею кінотеатру знаходився великий фонтан, який вмикали під час міських свят.  А вздовж трамвайної лінії розташовувалися гойдалки: човники, карусель і “паровоз”, які працювали в теплу пору року. Узимку ж перед стадіоном, який також утримувався за рахунок металургійного заводу, заливали ковзанку і навіть грали в хокей. 

Фото Сергія Мирошніченка

У 80-х роках парк також реконструювали: було викладено доріжки і сходи з вогнетривкої цегли, посадили дерева, побудували новий танцювальний майданчик. Тоді ж активно розвивався вже зруйнований Палац Культури, на базі якого діяли різноманітні гуртки: музичний, театральний, студія живопису, фотостудія, танцювальні та спортивні секції. 

Пізніше закриття металургійного заводу спричинило занедбання як парку, так і Палацу Культури. 

Тихий сквер 

Рік: 50-ті

Сквер на правому березі міста, який названо на честь правозахисника Олекси Тихого (в минулому сквер “Комсомольский”) вже 70 років є одним з найпопулярніших парків для проведення дозвілля в Костянтинівці. 

Хоча зараз він відрізняється від свого автентичного вигляду з огляду на реконструкцію у 1975 році: тоді головна алея почала складатися з  бетонних плит, було встановлено нові ліхтарі й огорожі для клумб тощо. Після реконструкції в парку також з’явилися два фонтани, облицьовані декоративною плиткою всередині: з лівого і правого боку по відношенню до центральної алеї. 

 А ще раніше, у 60-х роках було побудовано “центральну частину” парку — кінотеатр. Його спроектував архітектор Євген Лимар, також відомий роботами відбудов та реконструкції залізничних вокзалів у Полтаві, Ковелі, Харкові (у співавторстві), на станціях Лозовій і Ясинуватій. Усередині знаходилися два зали, які через колір внутрішнього оздоблення називалися “блакитний” і “рожевий”, кафе, фойє з ігровими автоматами і акваріумами, а перед демонстрацією фільмів часто грав духовий оркестр. 

Фото Нікіти Кузіна

Сам кінотеатр закрився у 90-х роках: в цей період там нічого не відбувалося аж до 2018 року, коли на розбитих сходах з’явився простір для кіно просто неба завдяки громадській організації Місто-Сад, яка також займається реконструкцією Тихого скверу сьогодні. 

У матеріалі використані роботи Андрія Новосельського та матеріали Костянтинівського Краєзнавчого Музею.

Залишити коментар

Місія журналу ПРОСТІР як платформи – актуалізувати історію для молодих містян, допомогти знайти себе в безкінечних історіях про «було», зрозуміти де ми «є» і куди нам потрібно рухатись (що «буде»). Наш журнал є відправною точкою для розвитку культурного життя Костянтинівки і будує довіру між поколіннями, інституціями, світами.
Підпишись на Простір
Хочете читати нові статті першими? Підписуйся на розслику!